Колотій Олександр Ілліч (1920-1982) — радянський воєначальник, командир 46-ої ракетної дивізії в м.Первомайську (1961-1962), командир 9-го окремого ракетного корпусу (1962-1965), генерал-майор.
***
Олександр Колотій народився 20 вересня 1920 року в селі Яминська Омської губернії (зараз село Яминка у Чистоозерному районі Новосибірської області).
З 1937 року курсант Харківського бронетанкового училища, у 1939 році командир навчального взводу окремого розвідувального батальйону мотострілецької дивізії.
З жовтня 1941 року учасник Великої Вітчизняної війни на Західному, 4-му Українському і 3-му Білоруському фронтах на посадах заступника командира і командира розвідувального батальйону, помічника начальника оперативного відділу штабу мотострілецької дивізії.
З серпня 1945 року по жовтень 1949 року слухач командного факультету Військової академії бронетанкових і моторизованих військ Радянської Армії. Потім начальник курсу командного факультету Військової академії, командир полку важкої танкосамоходної механізованої дивізії, заступник командира танкової дивізії і командира мотострілецької дивізії.
З 1959 року по 1961 рік слухач основного факультету Військової академії Генерального штабу. У липні 1961 року призначений командиром 46-ї ракетної дивізії (м. Первомайськ).
З 23 листопада 1962 року по 22 травня 1965 року командир 9-го окремого ракетного корпусу (Хабаровськ).
У цей час у військах корпусу проводилися роботи з вибору бойових позицій та постановки ракетних полків на бойове чергування з ракетами Р-16У, Р-14 та Р-12. Проходило формування бойових розрахунків у ракетних дивізіонах і полках, йшло будівництво бойових стартових позицій, яке було завершено до кінця 1965 року, коли всі ракетні полки корпусу заступили на бойове чергування.
Виконуючи поставлені завдання Колотій стояв біля витоків і зробив значний внесок у становлення бойової служби РВСН СРСР
У травні 1965 року А. І. Колотій призначений заступником начальника бойовий підготовки Ракетних військ.
Добре виявив себе при проведенні навчань з ракетними об’єднаннями та з’єднаннями при перевірках їхньої бойової готовності та постановках на бойове чергування. Мав вольовий і твердий характер.
В 1976 році звільнений в запас.
Нагороди: Орден Червоного Прапора, Орден Трудового Червоного Прапор, Орден Червоної Зірки (тричі), Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня; медалі: «За бойові заслуги», «За оборону Москви», «За перемогу над Німеччиною» та інші.
Помер 25 вересня 1982 року. Похоронений на Донському кладбищі в Москві.
Отправить ответ