25 травня члени Київської організації ветеранів Ракетних та космічних військ відвідали чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці на Церковщині.
Монастир відомий раніше як Гнилецький чи Глинецький, Скит Пречистої, розташований у мальовничому місці між селищами Лісники та Пирогова в урочищі Церковщина (хутір Вільний) та відомий печерами XI-XV ст. (Феодосієві або Гнилецькі печери), де усамітнювався на час Великого посту прп. Феодосій Печерський.
Монастир утворюється приблизно XI–XII століття, ймовірно заснований ченцями з Києво-Печерської Лаври, яким подобалося бути на самоті. На початку ченці збудували підземну церкву і келії, а вже у ХІІ столітті звели наземну церкву в честь Пресвятої Богородиці. Великих руйнувань храм зазнав під час монгольської навали, та невдовзі її було відновлено. Однак в XIV столітті церкву хан Адигей, чи хан Менглі-Гірей сплюндрували і вона припинила своє існування, а околиці вкрилися лісом.
Перша записана згадка про храм записав київський митрополит Йосиф II Солтан у своїй грамоті XVI століття, згідно якої право на тимчасове володіння територією переходило Видубицькому монастиреві. Від українських гетьманів Богдана Хмельницького, Юрія Хмельницького та Петра Дорошенка він отримав право повного володіння місцевістю. Протягом всього часу залишки Богородицької церкви розбирали для господарств місцеві жителі. Відійшла до казни у 1786 році.
Відновлення храму розпочали 1900 року і за проектом єпархіального архітектора Є.Ф. Єрмакова спочатку звели дерев’яну церкву, а незабаром обклали її цеглою, завершили будівництво 1902 року. Потім спорудили на біля церкви пекарню, братський корпус і поварню. Далі ченці відродили старий печерний Феодосіївський храм і розчистили по можливості печери. 17 липня 1907 року розпочали будівництво ще одної церкви з бічними вівтарями. За радянської влади монастир було зачинено, пізніше у його приміщенні розмістили лікарню, а уже починаючи з 1969 року — санаторій «Вільний хутір».
У печерному храмі 27 серпня 1999 року поновилися богослужіння. 2001 року монастир домігся отримати у власне розпорядження незакінчену Миколаївську церкву, яку почали будувати ще 1907 року, щоб добудувати її.
Наразі на території монастиря діє Медичний реабілітаційний центр МВС України «Хутір вільний». Відновлено печерний комплекс та культові споруди монастиря.
Це унікальне місце по праву вважається духовною перлиною серед усіх, хто шукає справжній монастир в Києві, з багатовіковою історією, святими місцями та глибокою молитвою. Чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці у Церковщині сьогодні є живим осередком духовного життя, де поєднуються молитва, подвижництво та служіння людям.
Голова Київської організації ветеранів Ракетних та космічних військ, полковник Олександр Наумов зазначив: «Наша організація опікується не тільки питаннями збереження історичної спадщини та захисту соціальних прав своїх членів але дбає і про їх духовний розвиток та благополуччя, іх духовні цінності та духовне зростання».
Очень интересная и полезная поездка, которая раскрыла нам неизвестные страницы истории духовного наследия Киева и Украины.
Хочу выразить особую признательность Александру Николаевичу Наумову за организацию и проведение такой интересной и познавательной экскурсии.Хочу поблагодарить служителей монастыря за теплый и радушный прием представителей Киевской организации ветеранов Ракетных и космических войск.
Запланована Киівською Організацією Ветеранів Ракетних та Космічних Військ екскурсія здійснилася, не дивлячись на повітряну тривогу. Отримали духовне насолодження від відвідання Чоловічого монастиря Різдва Пресвятоі Богородиці на Церковщині з багатовіковою історією.
Мальовничий Райський куточок у нашому місті Києві, де відпочиваєш і душею і тілом, нагадує Олександрівський дендропарк в Умані. Дуже чисте повітря, співпють пташки, смачна ждерельна водичка, квітучий сад. Вся ця ділянка оточена змішаним хвойним та листяним лісом- багатовіковими могунніми хвойними деревами, дубами, каштанами.
Дякуємо служителям монастиря за теплу зустріч, змістовну екскурсію до монастиря та Гнилецьких печер ХІ-ХV століття, святих місць з глибокою молитвою.
Дуже радію за ветеранів, які прийняли участь у подорожі, та ще й зробили гарні фото для інших членів КОВРКВ. Навколишня природа, підтримувана служителями монастиря, зустріла ветеранів своєю дивовижною красою.