Щоб пам’ятали: Проскура Георгій Федорович

28 квітня 1876 р. народився Проскура Георгій Федорович (1876-1958) – видатний вчений у галузі аерогідродинаміки і гідромашинобудування, керівник Харківської реактивної групи, заслужений діяч науки й техніки України, академік АН УССР.

***

Георгій Федорович Проскура народився 28 квітня 1876 р. у м. Сміла Черкаського повіту Київської губернії.

Після закінчення Єлисаветградського реального училища в 1895 р. Г. Ф. Проскура вступив до Московського вищого технічного училища (МВТУ). В училищі він слухав лекції багатьох учених. Величезний  вплив  мали  на нього лекції з механіки видатного вченого, батька авіації М. Є. Жуковського та практичні заняття під керівництвом його учня та помічника, згодом всесвітньо відомого вченого академіка С. О. Чаплигіна. Уже в студентські роки Г. Ф. Проскура виявив схильність до наукової роботи. Його видатні здібності були помічені, і після закінчення МВТУ в 1901 р. молодого інженера запросили до Харківського технологічного інституту (ХТІ).

З 1901 року викладав у ХТІ. Вже у 1902 році для підготовки до професорської діяльності Проскура був направлений у відрядження до Цюріхського політехнікуму (Швейцарія) для вивчення типів гідравлічних машин.

Повернувшись в Харків у 1904 році, увійшов до групи професорів, які підтримали студентські виступи бурхливого 1905 року. Тільки лібералізація вищої школи дозволила йому повернутися в ХТІ у 1906 році, з яким він пов’язав усе своє подальше життя. З 1911 року — професор ХТІ. З перших днів своєї роботи він брав участь у діяльності студентського науково-технічного товариства інституту, став заступником голови товариства, залучав талановитих студентів до наукових досліджень. При товаристві організував та очолив аеросекцію.

У 1914 р. створив та очолив у ХТІ гідравлічну лабораторію, у 1922 р. заснував науково-дослідну кафедру гідравліки й авіації.

12 березня 1923 року за його ініціативи засновано Товариство авіації та повітроплавання України і Криму. Увійшов до президії цієї організації та редакційної колегії журналу «Повітряний флот». У 1923 році члени авіаційної секції домоглися відкрити авіаційну спеціальність на механічному факультеті. Проскура за власною ініціативою починає читати необов’язковий курс з повітроплавання. В тому ж році створив аерогідродинамічну лабораторію, яка в 1930 році перетворилася в Харківський авіаційний інститут.

У 1922—1925 рр. був проректором ХТІ із навчальної роботи, завідувачем кафедри гідроаеродинаміки, у 1927—1929 рр. — деканом механічного факультету.

Від 1929 р. — дійсний член Української академії наук, завідувач кафедри аеродинаміки та голова відділення технічних наук АН УРСР.

З його ініціативи у Харкові було відкрито НДІ промислової енергетики АН УРСР, у якому він очолив гідравлічний відділ (1929—1936).

Після реорганізації ХТІ він одночасно працював у двох вишах. Керував кафедрою гідротурбобудування, гідромашинобудування, гідромеханічною лабораторією Харківського механіко-машинобудівного інститута (ХММІ). Був деканом механічного (1936) та машинобудівного (1937—1939) факультетів ХММІ. Крім того, очолював кафедру аеродинаміки ХАІ.

***

Початок XX століття – період піднесення розвитку ідей ракетобудування в усьому світі. У 20-ті – 30-ті роки «космічний ентузіазм» у СРСР набув масового характеру. По всій країні створюються товариства, секції, гуртки, які вели лекційну та друковану пропаганду ракетної техніки, розробляли ракети та реактивні двигуни.

Центром реактивного руху в Україні стає Харків. У 1926-1927 роках при авіаційному відділенні Харківського технологічного інституту (нині НТУ «ХПІ») створюється студентський гурток, який ставив собі за мету вивчення реактивних двигунів, рух газу з великою швидкістю. Його організатором був студент третього курсу, майбутній авіаконструктор Олексій Щербаков, науковим керівником – майбутній академік АН СРСР Г.Ф. Проскура. Пізніше, вже інженером, Щербаков на Харківському авіазаводі заснував групу, яка розробляла реактивні апарати та порохові ракети.

При військово-науковому комітеті Харківської обласної ради Тсоавіахіму на громадських засадах 27 листопада 1932 року було засновано Харківську реактивну групу (ХРГ), головою оргбюро якої було обрано В. Розова.

Головною метою групи було розробка експериментальних твердопаливних ракет. Харківські «реактивники» дуже швидко освоїли виробництво чорного пороху, спроектували і виготовили стальну мікроракету «Міраж-1». Але через фінансові труднощі у квітні 1935 року роботу ХРГ було припинено.

10 листопада 1937 року почався другий період діяльності ХРГ на базі Харківського технологічного інституту (ХТІ). У складі групи було 25-30 чоловік, переважним чином студентів ХТІ. Роботу групи очолив академік Г.Ф. Проскура. Група складалася з п’яти бригад. Перша і друга займалися розрахунками, проектуванням і виготовленням металевих ракет з пороховими ракетними двигунами (РД). Третя розробляла експериментальну установку для випробувань порохових РД, прилади для вимірювання тяги і тиску газу у камері згорання. Четверта бригада займалась винаходом пороху, що відповідав необхідним технічним умовам. П’ята бригада проводила розрахунки експериментального рідинного ракетного двигуна (РРД).

19 вересня 1940 року біля села Черкаська Лозова поблизу Харкова харківські «реактивники» здійснили вдалий запуск великої стратосферної порохової ракети. Газета «Червоний прапор» писала у ті дні: «Запуск металевої ракети відбувся і винятково вдало. Ракета швидко пішла вгору і незабаром зникла».

Харківська реактивна група працювала безпосередньо до початку Великої Вітчизняної війни.

***

З 1943 по 1949 рр. Г. Ф. Проскура був членом президії Академії наук України, головою відділення технічних наук.

З 1944 по 1955 рр. Г.Ф.Проскура був директором лабораторії швидкохідних машин і механізмів АН УРСР.

Автор понад 70 друкованих наукових праць

За значний внесок у розвиток вітчизняної науки він був удостоєний великих державних нагород: два ордени Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, медалі. Лауреат Сталінської премії. Заслужений діяч науки і техніки УРСР.

Пішов з життя 30 жовтня 1958 року в Харкові.

Пам’ять про великого вченого–гідродинаміка назавжди залишиться в історії вітчизняної науки. У 1974 році Академія наук УРСР встановила премію його імені (Премія НАН України імені Г. Ф. Проскури).