6 квітня 1880 р. народився Орлов Олександр Якович (1880-1954) – вчений-астроном, засновник Полтавської та Головної астрономічної обсерваторій АН України, академік.
***
Олександр Якович Орлов народився 23 березня (6 квітня) 1880 року в Смоленську в сім’ї священика. Був тринадцятою дитиною. З 11 років його виховува ли далекі родичі — відома родина Вітте.
У 1902 році закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету і був залишений при ньому для підготовки до наукової діяльності.
У 1902–1905 роках стажувався за кордоном: займався питаннями небесної механіки в Парижі та Лунді (Швеція), вивчав сейсмологію в Геттінгенському університеті.
У 1905-1906 роках — асистент у Тартуський обсерваторії, в 1906-1907 роках працював у Пулковській обсерваторії, в 1907-1912 роках — астроном-спостерігач Тартуської обсерваторії, в 1909–1913 роках завідував сейсмічною станцією цієї обсерваторії і читав лекції в Тартуському університеті.
У 1911 році здійснив поїздку до Єркської обсерваторії (США) для вивчення фотографій комет.
О.Я.Орлов в 1912 р
Від 1912 р., коли О.Я. Орлова призначили директором Одеської обсерваторії і професором Новоросійського унверситету, його подальше життя та діяльність тісно пов’язані з Україною. Під керівництвом ученого започатковано вивчення зсуву ґрунту узбережжя Чорного моря, відновлено мережу опо рних тріангуляційних пунктів прибереж ної зони від Дністра до Дніпра. Він ініціатор видання морського астрономічного щорічника в 1921–1924 рр.
У 1913-1934 роках — директор Одеської обсерваторії і професор Новоросійського університету. Чимало з тих, хто відвідував астрономічний гурток, створений О. Я. Орловим при обсерваторії, згодом стали видатними вченими. Це автор космологічної теорії гарячого Всесвіту Г. А. Гамов, творець ракетної космічної техніки В. П. Глушко, видатний дослідник перемінних зірок — «поет зоряного неба» В. П. Цесевич та інші.
У 1919 р. Олександр Якович став пер шим академіком-астрономом Української академії наук (УАН). Енциклопедично освічена людина, талановитий теоретик, умілий експериментатор та організатор
науки, він один із перших, хто оцінив мож ливість використання результатів астро номічних спостережень для вивчення руху полюса Землі, а також геофізичних даних про зміни сили тяжіння, морських при пливів тощо для визначення механічних властивостей Землі й перевірки гіпотез про її внутрішню будову.
Розуміючи необхідність розвитку астрономічних досліджень в Україні, академік УАН О. Я. Орлов робить дії по об’єднанню досліджень і висуває ідею створення в Україні Центральної астрономічної обсерваторії в районі Канева і створює при Українській академії наук Астрономічне обчислювальне бюро.
О.Я.Орлов (праворуч) – директор Одеської обсерваторії, в робочому кабінеті (1920)
Під керівництвом Орлова в Україні проводилися обширні гравіметричні роботи. З 1924 займався організацією Полтавської гравіметричної обсерваторії, директором якої був у 1926–1934 і в 1938–1951. Ця діяльність призвела до того, що в 1939 році О. Я. Орлов був обраний дійсним членом Академії наук УРСР (повторно).
У 1934–1938 працював у Державному астрономічному інституті ім. П. К. Штернберга і в Геодезичному інституті в Москві.
Олександр Якович ініціював створен ня Термінової радянської служби широти (незалежної від міжнародної) для забезпе чення діяльності Державної служби часу та робіт із геодезії в СРСР. З цією метою він розробив оригінальний метод визначен ня координат полюса Землі на основі спостережень однієї ізольованої станції. Упер ше запропонував нову систему визначення середньої широти місця та координат по люса, що відомі тепер як «середня широта Орлова» і «координати полюса в системі Орлова».
У 1939–1941 роках був директором Карпатської астрономічної обсерваторії, віддав багато сил для її відродження. Про невичерпний ентузіазм ученого свід чить його сходження наприкінці 1939 р. на гору Піп Іван (2026 м), де планувалося відновити діяльність обсерваторії. І тільки війна завадила новопризначеному директорові втілити свій задум у життя.
У 1941 році за рішенням Президії АН УРСР здійснив поїздку на Далекий Схід для організації там далекосхідної широтної станції, проект якої він запропонував ще в 1932 році.
О. Я. Орлов біля дуба Голосіївського лісу
Про справу свого життя О.Я. Орлов на писав у листі від 1921 р. до Загальних збо рів УАН: «…Одним з найважливіших моїх обов’язків є будівництво Центральної укра їнської обсерваторії. Сама доля Обсервато рії, якщо Бог допоможе її побудувати, зале жить від вибору місця, над цим питанням я
багато працював і дозволю собі виступити тепер з певними пропозиціями…».
Першим кроком на шляхові до досягнення цієї мети стає створення академічної установи «Астрономо-геодезійне обчислювальне бюро», яка, втім, невдовзі була закрита керівництвом Академії, що
означало припинення всіх робіт. На знак протесту в 1922 р. учений добровільно від мовляється від звання академіка — це вкотре засвідчило його принциповість та безкорисливе служіння науці. Вдруге Олександра Яковича обрали академіком тільки в 1939 р.
Понад 20 років (на які припали і громадянська, і Перша та Друга світові війни) витратив О.Я. Орлов на втілення свого за думу в життя. Обсерваторія, заснована 1944 р., стала провідною астрономічною
установою Європи. Чимало перешкод на шляху її створення вдалося подолати за вдяки безмежній відданості науці, надзви чайній працездатності та непересічним ор ганізаторським здібностям ученого.
У 1944 році був призначений директором новоствореної Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР під Києвом; під його керівництвом був розроблений проект обсерваторії і почалося її будівництво. На цій посаді він перебував до 1948, потім очолював обсерваторію в 1950–1951 роках.
О.Я.Орлов в робочому кабінеті (Полтава, 1950)
Про діяльність О.Я. Орлова красномов но свідчить його характеристика, підписана 1945 року президентом Академії наук УРСР академіком О.О. Богомоль цем (1881–1946 pp.): «…Наділений винятковою наполегливістю і великим організаторським талантом, О.Я. Орлов багато зробив для розвитку астрономічних і гравіметричних досліджень на терені СРСР від Тарту до Далекого Сходу, особливо на Україні. Тут він суттєво розширив сферу та підвищив рівень діяльності Одеської обсерваторії і заснував дві академічні обсерваторії: Полтавську гравіметричну і Головну астрономічну, які стали тепер значними центрами наук про Землю та Всесвіт».
Діяльність О.Я. Орлова була відзначена урядовими нагородами: орденами Трудового Червоного Прапора, Знаком Пошани, орденом Леніна; він удостоєний звання заслуженого діяча науки СРСР.
Помер 28 січня 1954 року. Похований в Києві на Лук’янівському цвинтарі.
Надгробок на могилі О. Я Орлова
Наукова діяльність
Основні наукові роботи присвячені вивченню припливних коливань сили тяжіння, руху полюсів Землі, геодезії, геофізиці, а також дослідженню комет. Провів велику роботу по організації спостережень над припливними деформаціями Землі. У 1915 році завершив велике дослідження, підсумки якого виклав у капітальній праці «Результати юр’ївських, томських і потсдамських спостережень над місячно-сонячними деформаціями Землі». Ще в 1912 році його дослідження в області припливних деформацій Землі зімкнулися з вивченням руху полюсів Землі, утворивши той нерозривний комплекс завдань з проблеми обертального руху Землі, який склав основу наукових досліджень Орлова. Виявив в результатах широтних спостережень повільні неполярні зміни широт, розробив спосіб виділення цих змін та їх виключення (спосіб Орлова). Обчислив координати полюсів Землі, вільні від цих повільних змін широт, для інтервалу часу з 1892 по 1952 в системі середнього полюсу епохи спостережень (у системі Орлова). Ретельне вивчення всіх особливостей чандлерівського і річного рухів полюсів дало можливість Орлову розробити спосіб визначення координат полюсів за спостереженнями на одній станції. Цей спосіб застосовувався радянської Службою широти для термінових обчислень координат полюсів. Орлов виконав також роботи з дослідження тривісного земного еліпсоїда, вікового руху полюсів Землі, по виявленню місячних навівмісячних змін широти, визначенням коефіцієнта головного члена нутації по відмінюванню та ін.
Підсумок його широтних вишукувань підведений в книзі «Служба широти», опублікованій посмертно в 1958 році. За ініціативою Орлова була створена Комісія з широти при Астрометричній комісії Астрономічної ради АН СРСР, головою якої він був до 1952 року. Займався питаннями попередньогго обчислення появи комети Галлея. Дав нові, більш економічні і зручні формули для обчислення геліоцентричних координат частинок кометного хвоста або кометної хмари. Під керівництвом Орлова був оброблений 18-річний ряд спостережень сонячних плям, проведених в Одесі, в результаті чого визначено елементи сонячного екватора і вивчені власні рухи сонячних плям по широті.
У 1961 році були опубліковані «Вибрані праці» Орлова в 3-х томах.
Увічнення пам’яті
На честь астрономів Олександра Яковича та Сергія Володимировича Орлових названа мала планета 2724 Orlov (відкрита Миколою Черних 13 вересня 1978 року в Кримській астрофізичній обсерваторії) та кратер Орлов на зворотному боці Місяця.
На фасаді будинку Полтавської гравіметричної обсерваторії встановлено меморіальну дошку О. Я. Орлову. Дошка — мідь, встановлена у 1984 р. (скульптор В. І. Білоус)
Удивительный талантливый Человек.