Щоб пам’ятали: Константинов Костянтин Іванович

6 квітня 1818 р. народився Константинов Костянтин Іванович (1818-1871) — винахідник в області артилерії та ракетної техніки, генерал-лейтенант.

***

Костянтин Іванович Константинов народився 6 квітня 1818 р. в Варшаві. Закінчив створене Засядьком Артилерійське училище в Петербурзі.

В 1844 році винайшов балістичний прилад і циліндр для навісної стрільби з гладкоствольних гармат, який давав змогу визначити швидкість польоту артилерійського снаряда в будь-якій точці траєкторії.

В 1847 році побудував ракетний балістичний маятник за допомогою якого можна було встановити закон зміни швидкості ракети від часу. Крім того за допомогою цього приладу Константинов визначив вплив форми і конструкції ракети на її балістичні властивості, заклавши таким чином основи проектування ракет.

З 1849 року очолив тамтешній ракетний заклад, а також водночас керував Охтомським капсульним заводом. З 1861 року К. Константинов керував будівництвом ракетного заводу у Миколаєві, а 1867 року — його роботою. Він створив бойові ракети, які пролітали 4-5 км, розробив технологічний процес виготовлення ракет з автоматичним контролем і управлінням окремими операціями. Він автор кількох книг, присвячених бойовим ракетам.

Помер у Миколаєві 12 січня 1871 р.

***

Винахідник Константинов його дітище у Миколаєві

Історія народження Костянтина Константинова

В історії миколаївської науки та техніки середини XIX століття особливе місце займає Константинов Костянтин Іванович. Завдяки своїй різносторонній творчій діяльності він користувався високою популярністю серед європейських інженерів та вчених. Винаходи та роботи видатного винахідника в галузі ракетної техніки та артилерії, приладобудування та автоматики, повітроплавання та підводного плавання дуже цінуються і в наші дні.

Народився Константинов на початку квітня 1818 року. За понад 1 200 км. від нашого Миколаєва. У Варшаві. Його рідним батьком був великий князь – цесаревич Костянтин Павлович, намісник російського імператора в Польському Царстві. Матір – французька актриса. Відома в ті часи Клара-Анна де-Лоран. 

При народженні великого вченого назвали Костянтином Костянтиновичем Константиновим. На честь батька. Втім, сімейні обставини великого князя склалися так, що діти Клари-Анни-де-Лоран, Костянтин і його сестра Констанція, вважалися прийомними дітьми князя Івана Олександровича Голіцина, ад’ютанта цесаревича. Саме так майбутній винахідник у дуже ранні роки свого життя став Івановичем.

Ідея створення Миколаївського ракетного заводу

У березні 1850 року найвищим наказом полковника Константинова призначили  командиром Петербурзького ракетного заводу. Це було перше на території всієї Російської імперії промислове підприємство, де вироблялися бойові ракети.

Одним з основних напрямків діяльності Костянтина Івановича тоді стало вдосконалення виробництва. Насамперед він активно займався поліпшенням технології виготовлення бойових ракет. З метою збільшення дальності їх польоту і купчастості падіння, вчений проводив різноманітні досліди. 

Майже щодня він досліджував питання оптимальних параметрів ракет. Способи їх стабілізації в польоті. Способи кріплення та відділення на траєкторії головних частин ракет. Склад різних ракетних порохів.

Протягом 1850 – 1859-х років Константинов займався розробкою проєкту нового ракетного заводу. Досконалого ракетного заводу. Винаходив високо-механізованого і автоматизованого обладнання для нього. Пошуком нових оптимальних конструкцій бойових ракет. Удосконаленням технологій їх виготовлення. 

Проєктування нового великого ракетного заводу почалося у 60-х роках. Провівши ретельний аналіз, для будівництва надсучасного на той час підприємства великий винахідник обрав місто Миколаїв. За його проєктом, це мало бути механізоване ракетне підприємство з автоматичними машинами, лабораторіями, полігоном і навчальним центром. 

Будівництво ракетного заводу у Миколаєві

У 1862 році Костянтину Івановичу довелося витримати серйозний іспит на особливу комісію. Вона була організована за вказівкою імператора Олександра II. Мета – уточнення необхідності влаштування нового заводу. Константинов із честю вийшов із цього випробування, домігся позитивного рішення, і будівництво почалося. Щоправда, велося воно доволі хитко. Устаткування, яке вже прибуло з Парижа, іржавіло просто неба… А приміщення були все ще не готові. 

Для безпосереднього керування будівництвом Костянтину Івановичу довелося переїхати зі столиці на постійне місце проживання до Миколаєва. Сталося це у 1867 році. Оселився він у будинку 18 по вулиці Купецькій. Нині вона має назву Потьомкінської. На жаль, ця будівля не збереглася до наших днів.

Головною відмінністю нового підприємства була автоматизація і механізація виробничих циклів. Розроблене Константиновим спеціальне обладнання було настільки досконалим, що представники тодішнього іспанського уряду замовили в Парижі точно таке ж для свого нового ракетного заводу у Севільї.

Життя і раптова смерть винахідника 

За час перебування у Миколаєві, Костянтин Іванович організував відділення Російського технічного товариства та був обраний його першим головою. Опублікував кілька блискучих статей у місцевому “Миколаївському віснику”. Писав про “поліпшення народного продовольства в Росії в економічному та гігієнічному відносинах”, про “поліпшення постачання миколаївського ринку”. 

Він одразу ж привернув до себе увагу місцевої інтелігенції незвичайною ерудицією, енциклопедичною пам’яттю та особливим мистецтвом вести цікаву розмову. Винахідник перевіз у Миколаїв свою величезну бібліотеку та багато приладів зі своєї колекції. Для того часу це були дуже цінні речі.

До кінця 1870-го майже всі будівлі заводу були побудовані. У них активно проводили монтаж обладнання. Для якнайшвидшого впровадження їх у лад, Константинов з власного бюджету витрачав великі суми грошей. Але дожити до відкриття свого дітища Костянтину Івановичу не судилося. Він раптово помер у ніч на 12 січня 1871 року.

Дітище Константинова, якому він присвятив останні роки свого життя – Миколаївський ракетний завод, згодом став механізованим підприємством. Таким, як і розраховував його засновник. Це було одночасно і підприємство, і арсенал, і науково-дослідницький центр, і проєктно-конструкторське бюро. До 1906 року, поки завод не перевели до Шостки, він випускав бойові, сигнальні, освітлювальні та рятувальні ракети. Унікальні для того часу!

Пам’ять про Костянтина Івановича

На жаль, наступне лихоліття не пощадило пам’яті генерала. Як і багато дворянських могил, у роки громадянської війни усипальниця Константинова була зламана. Його останки були викинуті на вулицю, а потім зариті за двадцять кроків від церкви у селі Нивне, що в Чернігівській губернії. Нині це землі Брянської області РФ. Тут прах вченого спочиває й досі. Під час Великої Вітчизняної війни церкву остаточно зруйнували, купол обвалився, засипавши цеглою місце склепу.

Довгий час місця проживання Костянтина Івановича та поховання його праху були не відомі. Лише на будівлі колишньої контори ракетного заводу в Миколаєві було встановлено меморіальну дошку, яка стосується його біографії. 

У 1960-х роках за видатні заслуги Костянтина Константинова перед Вітчизною в справі розвитку ракетної техніки його ім’ям був названий кратер на зворотному боці Місяця.

Українська марка із портретом К. І. Константинова