23 квітня 1907 року народився Георгій Миколайович Тупіков (1907-1961) — радянський воєначальник, командувач 43 Вінницькою ракетною армією РВСП, генерал-полковник авіації (1958), депутат Верховної Ради УРСР 3-го і 5-го скликань.
Георгій Миколайович Тупіков народився в місті П’ятигорську Ставропольського краю. У 1918 році закінчив 3 класи церковно-приходської школи, у 1925 році — сільськогосподарську школу.
У вересні 1926 року призваний до армії. У 1927 році закінчив Ленінградську військову теоретичну школу льотчиків, а у 1928 році — Борисоглєбську військову авіаційну школу льотчиків. Після закінчення школи залишився в ній інструктором. З 1933 року проходив військову службу в частинах ВПС Північно-Кавказького ВО. У 1936 році закінчив Ліпецьку вищу льотно-тактичну школу.
У жовтні 1936 року відбув до Іспанії, де був призначений командиром авіаційного загону штурмовиків Р-5ССС. 4 грудня 1936 року був збитий в повітряному бою, потрапив у полон. Знаходився у в’язниці міста Саламанка. 15 червня 1937 року радянських льотчиків Тупікова і Шукаєва поблизу містечка Ірун було обміняно на трьох німецьких льотчиків, збитих на півночі Іспанії. Після повернення до СРСР, нагороджений орденом Червоного Прапора.
У січні-березні 1940 року як командир 6-го далекобомбардувального авіаційного полку брав участь в радянсько-фінській війні.
Учасник Великої Вітчизняної війни. З серпня 1941 по березень 1942 року — командир 22-ї авіаційної дивізії далекої дії. З березня 1942 по травень 1943 року — командир 62-ї авіаційної дивізії далекої дії. 25 березня 1943 року Г. М. Тупікову присвоєно військове звання генерал-майор авіації. 13 березня 1944 року присвоєно військове звання генерал-лейтенант авіації. З березня 1944 року — командир 6-го авіаційного корпусу ДД.
Під командуванням Г.М.Тупікова частини корпусу лише з грудня 1944 року і до кінця війни здійснили 3254 бойові вильоти, скинувши по противнику 9000 тонн бомб різного калібру. У ході Берлінської операції за відмінні бойові дії корпусу було надано почесне найменування «Берлінський», а його командир нагороджений орденами Суворова 2-го ступеня та Кутузова 1-го ступеня.
Командувач 18-ї повітряної армією у бойовій характеристиці на Г.М. Тупікова зазначав, що він «… тактично грамотний і зрілий командир, вдумливо та розумно підходить до організації бойових вильотів авіакорпусу. Багато й успішно працює над підвищенням боєздатності корпусу… Має хороші організаторські здібності, вимогливий, фізично здоровий і витривалий».
По закінченню війни продовжує командувати 6-м авіаційним корпусом. У 1949–1950 роках — заступник командувача 43-ю повітряною армією АДД. З вересня 1950 по лютий 1951 року — командувач 43-ю повітряною армією АДД, з лютого по жовтень 1951 року — командуючий 65-ю повітряною армією АДД. У 1951–1953 роках — 1-й заступник, у 1953–1956 роках — заступник командувача авіацією далекої дії зі стратегічної авіації.
У 1955 році закінчив Академію Генштабу. 1958 року отримав звання генерал-полковник авіації.
З травня 1956 командував 43-ю повітряною армією АДД (м. Вінниця), на базі якої у 1960 році створено 43-ю ракетну армію.
На долю Г.Н. Тупікова випале важке завдання формування 43 Ракетної армії, введення в бойовий склад армії полків, дивізій, прийом ракетної техніки та особового складу.
На жаль, ракетною армією Георгій Миколайович прокомандував лише рік. Помер 16 листопада 1961 року внаслідок ускладнень після операції. Похований на Новодівичому цвинтарі в Москві.
Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, двома орденами Суворова 2-го ступеня, орденами Кутузова 1-го ступеня, Червоної Зірки та численними медалями.
Отправить ответ