Болтенко Олександр Сергійович

Болтенко Олександр Сергійович (1942-2020) — начальник Комплексу передстартової підготовки космонавтів на космодромі Байконур, завідувач відділу історії авіації і космонавтики Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ», голова Центральної Ради ветеранів космодрому Байконур України, підполковник у відставці.

Олександр Болтенко народився 5 грудня 1942 року.

Початок життєвого шляху Олександра Сергійовича багато в чому схожий на шлях інших ветеранів космодромів. Закінчив школу робітничої молоді, три роки працював токарем, після призову до армії служив у ракетних військах стратегічного призначення. Прослуживши рік, вступив до Казанського командно-технічного училища, курс якого пройшов екстерном за півтора року, і в липні 1964 р. отримав призначення у військову частину, розташовану на Байконурі, де прослужив 20 років.

Спершу він обслуговував пускове устаткування і брав участь у підготовці та пуску ракет С.П.Корольова Р-9. У 1969 р. його призначили начальником розрахунку ракетних двигунів корекції та гальмування автоматичних міжпланетних станцій (АМС). О.С. Болтенко готував до польоту, зокрема, АМС “Луна-16”, яка доставила на Землю 101 г місячного ґрунту, АМС “Луна-17”, яка висадила на Місяць самохідний апарат “Луноход-1”. Потім, на дільниці монтажу АМС, готував до польоту АМС “Марс-2, -3”, “Венера-5, -6, -7”. За ці роботи отримав почесне звання “Заслужений випробувач Байконура”.

Коли програма запуску АМС закінчилася, О.С. Болтенка призначили командиром експлуатаційно-технічної роти, у якій було 120 солдатів та 4 офіцери. Всі системи життєзабезпечення військових частин і стартових споруд Байконура (котельні, водогін, опалення, теплотраса, електрооснащення і т.д.), розташовані на великій території, обслуговували бійці його роти. Перед призначенням О.С. Болтенка командиром рота була проблемною з точки зору дисципліни, але через три роки стала відмінною. Мабуть, це врахувало командування, коли запропонувало О.С. Болтенку очолити комплекс об’єктів космодрому, який згодом отримав назву «Комплекс передстартової підготовки космонавтів».

Як відомо, майбутні космонавти готувалися до польоту в Зоряному містечку, що знаходиться неподалік від Москви. На космодром вони прибували за кілька днів до старту, на початку 60-х рр. жили в одному будинку з командуванням. Згодом, коли польоти стали тривалими, а польотні завдання більш складними, космонавти мали прибувати на космодром за два тижні до старту – щоб освоїтися зі своїм космічним кораблем, пройти відповідні тести, і, водночас, під пильним оком медиків продовжити займатися фізичною підготовкою, а також відпрацьовувати на тренажерах певні операції, які мали здійснювати у польоті. Поступово кількість об’єктів, які використовувалися для підготовки космонавтів, зросла настільки, що очевидною стала необхідність їх підпорядкуванню єдиному керівництву. Було видано наказ про створення Комплексу передстартової підготовки космонавтів, який підпорядковувався Центру підготовки космонавтів ім. Ю.О.Гагаріна. Начальником комплексу став О.С. Болтенко.

Знову ж таки, на новому місці було безліч проблем. Це і утримання в належному стані інфраструктури комплексу, яка включала територію площею 15 гектарів, де були парки зі штучним поливом дерев, басейн, тенісні корти, гімнастичні та інші спортивні майданчики, готелі з відповідним медичним устаткуванням, де космонавти жили до і після польотів. Це і вдосконалення тренажерної бази, де космонавти відпрацьовували операції, які мали виконувати у польоті. До того ж, у зв’язку з початком виконання програми «Інтеркосмос», суттєво зросла інтенсивність польотів.

З 1976 по 1984 рр. Олександр Сергійович брав безпосередню участь у підготовці до польоту екіпажів 29-ти пілотованих космічних кораблів – від “Союз-21” по “Союз-40” та від “Союз Т-3” по “Союз Т-11”. Серед цих екіпажів були і 11 міжнародних, до яких входили представники Чехословаччини, Болгарії, Польщі, Німеччини, Угорщини, Франції, В’єтнаму, Куби, Монголії, Румунії, Індії. До речі, коли на космодром прибували космонавти з капіталістичних країн – Індії і Франції, щоб приховати військове значення космодрому, солдатів одягали в цивільне (але вони ходили строєм), а О.С.Болтенко з колегами виступали в ролі наукових працівників.

У 1984 році О.С. Болтенко був переведений в Київський військовий округ на посаду командира кадру танкового полку. Відразу ж після переїзду до Києва взяв активну участь у створенні Федерації космонавтики України, ініційованого колишнім першим заступником начальника космодрому Байконур генерал-майором О.М. Войтенком. На установчих зборах Федерації, які відбулися 2 червня 1984 р., Олександра Сергійовича обрали членом бюро організації. Потім він багато років працював у Федерації, був активним членом Ради ветеранів космодрому Байконур, зокрема ініціював видання збірника спогадів ветеранів Байконуру «Рокот космодрома». У 2002 році його обрали головою Київської ради ветеранів космодрому Байконур, у 2005 р. – головою Київської об’єднаної ради ветеранів космодромів Байконур, Капустин Яр, Плесецьк, одним з ініціаторів створення якої він був.

Однією з найбільших справ ветеранів космодрому Байконур було створення у Києві Музею історії космонавтики. 21 квітня 1991 р. у приміщенні, наданому керівництво Київського радіозаводу в одному з житлових будинків, відбулося урочисте відкриття музею, в якому взяли участь льотчики-космонавти СРСР – двічі Герой Радянського Союзу П.Р.Попович і Герой Радянського Союзу В.М.Жолобов. У музеї побували тисячі відвідувачів, багато іноземних делегацій. Але у 2001 р. музей «виселили» з приміщення, і долю унікальних експонатів, серед яких спускний апарат космічного корабля серії «Восход», що побував у космосі, і пульт оператора космічного зв’язку з імітаторами зоряного неба і космічним секстантом, мали вирішувати самі ветерани Байконуру. Експонати перевезли до Київського планетарію, де О.С. Болтенко працював заступником директора, але у 2005 р. нове керівництво Товариства «Знання» України, якому належав планетарій, побажало «виселити» музей як малорентабельний, що загрожувало втратою унікальних експонатів. Рада ветеранів Байконуру і, насамперед, її голова О.С. Болтенко доклали багато зусиль для збереження музею. На рік відстрочили переїзд, півтора року зберігали експонати на заводі «Арсенал» і шукали нове приміщення, в якому можна було б розгорнути експозицію. У 2008 р. – після зустрічі ветеранів Байконуру з ректором КПІ М.З. Згуровським, експонати Музею історії космонавтики були перевезені до університету, де вони склали основу експозиції нового відділу історії авіації і космонавтики, урочисте відкриття якого відбулося 14 травня 2008 р. О.С.Болтенко очолив новостворений відділ.

Завдяки давнім знайомствам Олександра Сергійовича з космонавтами, в університеті побували відомі льотчики-космонавти, двічі Герої Радянського Союзу О.А. Леонов, який першим у світі вийшов у відкритий космічний простір, Г.М. Гречко, В.О. Джанібеков, С.Є. Савицька. В музеї регулярно проводилися наукові читання, круглі столи, присвячені пам’ятним датам в історії космонавтики та ракетної техніки.

В 2012 році О.Болтенко обрали головою Центральної Ради ветеранів космодрому Байконур України.

У 2019 році підготував збірку «Космос далекий и близкий», куди увійшли матеріали відділу історії авіації та космонавтики Державного політехнічного музею з проведення наукових читань, засідань круглих столів, присвячених творцям та випробувачам ракетної та космічної техніки, про створення Київського музею історії космонавтики, про ветеранів, які стояли у витоків освоєння космічного простору.

До останніх днів Олександр Болтенко працював завідувачем відділу історії авіації і космонавтики Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ».

Пішов з життя 27 жовтня 2020 року.