24 серпня 1933 року народився Анатолій Павлович Завалишин — український громадський діяч, організатор випробувань і запусків ракетно-космічної техніки, заступник начальника космодрому Байконур (1986–1988), генерал-майор, лауреат Державної премії СРСР, Президент Федерації космонавтики України (1991–2001), ініціатор підготовки та співавтор Першої Національної космічної програми України.
Анатолій Завалишин народився в місті Лохвиці Полтавської області. У 1957 році закінчив Харківське вище авіаційне інженерне училище ВПС.
З 1957 працював на космодромі Байконур. У 1957–1959 — на наземних вимірювальних пунктах. У 1959-1986 — працював у випробувальному управлінні космодрому, інженером, старшим інженером, начальником лабораторії, начальником відділу, заступником начальника управління, начальником управління. З 1986 по 1988 рр. — заступник начальника космодрому з науково-дослідної та дослідно-випробувальної роботи.
Учасник космічних запусків понад 300 космічних апаратів — перших штучних супутників Землі, перших космічних кораблів, орбітальних і міжпланетних станцій, супутників зв’язку і телемовлення і спеціального призначення, космічного літака «Буран». Брав участь у забезпеченні 90 пусків міжконтинентальних балістичних ракет Сергія Корольова, Володимира Челомея, 266 пусків космічних ракет-носіїв Сергія Корольова, Володимира Челомея, Михайла Янгеля, Володимира Уткіна, Валентина Глушко, в тому числі 51 раз був керівником бригади випробувачів — «стріляючим».
З 1992 по 1997 рр. — працював в Національному космічному агентстві України, а з 1993 року — начальником управління космічних програм. Ініціатор підготовки та співавтор Першої Національної космічної програми України.
З 1997 по 2001 рр.. — радник директора Інституту космічних досліджень НАН України-НКАУ.
З 1991 по 2001 рр. — очолював Федерацію космонавтики Україні, а у 2002–2007 рр.. — Віце-президент Аерокосмічного товариства України.
Написав понад 10 книг з історії космонавтики. Зокрема «Байконурские университеты: записки ветерана-испытателя (1999 р.), «Сквозь пространство и время: записки ветерана космодрома Байконур» (1997 р.).
Помер 2 травня 2011 року, похований в Києві на Байковому кладовищі.
Більш докладно про життєвий шлях Анатолія Завалишина ви можете дізнатись з монографії Едуарда Кузнецова «Генерал А.П.Завалишин и его старты».
Помним.