28 січня 1951 р. в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області в родині вчителів народився Леонід Костянтинович Каденюк, перший космонавт незалежної України.
Мрія про космос в Леоніда Каденюка зародилася в 10 років, коли весь світ облетіла звістка про політ Юрія Гагаріна. І він зробив усе, щоб ця мрія стала реальністю: закінчивши середню школу зі срібною медаллю, вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, здобув диплом льотчика-інженера за спеціальністю «Пілотування і експлуатація літальних апаратів».
У 1976 році був оголошений набір до Загону радянських космонавтів у групу багаторазової космічної системи «Буран», і Леонід вирішив спробувати свої сили. Після тривалих фізичних і психологічних тренувань із 9000 претендентів було відібрано дев’ятьох. Каденюк – у їхньому числі. Через що усім довелося пройти на шляху до мети, згадувала пізніше на вечорі його пам’яті, який відбувся у березні 2018 року в КМДА, дружина космонавта Віра Каденюк: «Над ними проводили різні експерименти. Ось один: людину клали на стіл, пропускали через неї струм, доки серце не зупинялося. А тоді проводили реанімаційні заходи, щоб побачити, як швидко можна «запустити» серце і чи можна це зробити взагалі. Як їм потім пояснювали, це робилося для того, щоб зрозуміти, що буде, якщо в космосі раптом космонавта вдарить струмом, як швидко людина прийде до тями. Отакі були тести. І це лише один, а їх були сотні».
Згодом Леонід Каденюк пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав кваліфікацію льотчик-випробувача та космонавта-випробувача. Це теж було пов’язане з ризиком для життя. «Кожного разу, коли їм привозили необкатаний літак, з якого треба було витиснути все – це був ризик. Часто проводили таке випробування, коли літак піднімали на максимальну висоту і там вимикали двигун. І коли літак починав падати, на мінімальній висоті треба було запустити двигун знову і вирівняти літак. Але це не завжди вдавалося. А ще був експеримент, коли льотчика садили в кабіну і її оббризкували радіоактивною речовиною, щоб подивитися, як поведе себе льотчик чи машина. І дуже часто після таких випробувань льотчика просто витягували з кабіни, бо він не розумів, де він і що відбувається. І Льоня через це також пройшов. Із 50 льотчиків-випробовувачів загону, у якому служив Леонід, в живих лишилося семеро. І ми, жінки, у військовому містечку, де жили, понад усе боялися моменту, коли починали вити сирени. Бо це означало, що знову хтось розбився, і кожна молила Бога, щоб це був не її чоловік»,- розповідала пані Віра.
Здобув другу вищу освіту, закінчивши в 1989 році Московський авіаційний інститут за спеціальністю «інженер-механік». Досконало знав різні типи космічних кораблів та літав більш ніж на 50 типах літаків різного призначення, здебільшого — винищувачах. Загалом провів у небі більше 2 400 годин.
Після розпаду Радянського Союзу постало питання, як бути далі, але він, не роздумуючи, вибрав Україну. У 1995 році увійшов до групи космонавтів Національного космічного агентства України. Коли з’явилася програма україно-американського космічного співробітництва і шанс на політ українця на борту американського космічного корабля, написав заяву про бажання взяти участь у конкурсі. І знову він став найкращим серед претендентів – це визнала як українська комісія, так і американська.
Готуючись до польоту в космос, із квітня по жовтень 1996 року працював науковим співробітником відділу фітогормонології Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України. Також він пройшов підготовку в NASA як спеціаліст з корисного навантаження. За рік до виходу в космос Каденюк разом із родиною переїхав до Сполучених Штатів. Усі члени екіпажу мешкали поблизу Г’юстона.
Пройшов підготовку в NASA до космічного польоту на американському космічному кораблі багаторазового використання «Колумбія» місії STS-87 як спеціаліст з корисного навантаження.
З 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив політ на американському транспортному космічному кораблі «Колумбія» місії STS-87. Виконував роль науковця-біолога. Екіпаж проводив експерименти з трьома видами рослин: ріпою, соєю та мохом. Космонавти мали з’ясувати, як стан невагомості впливає на їх ріст та розвиток. Згідно з програмою протягом польоту Леонід Каденюк виконав десять експериментів. Окрім цього виконувалися експерименти Інституту системних досліджень людини з тематики «Людина і стан невагомості».
Леонід Каденюк у Космосі
Це був прорив для України, яка здобула право називатися космічною державою. «Я був першим, хто полетів у космос із українським прапором і виконав завдання українського уряду. 1997 року вперше український гімн пролунав у відкритому космосі», згадував космонавт. Під час польоту в космосі побували три прапори України, тризуб, портрети Тараса Шевченка, Сергія Корольова, Юрія Кондратюка, Миколи Холодного та фото космонавта Леоніда Іванова — друга Каденюка, який загинув так і не побувавши в космосі. За свідченням дружини космонавта, після польоту до космосу змінився і сам Каденюк, бо до тої події він не був побожним та вважав, що людина сама у Всесвіті.
Пізніше український космонавт пригадував, що найскладніше у Космосі було спати, адже у стані невагомості людина може заснути на стелі чи стіні. От українець спав на стіні — йому доводилось фіксувати свій спальний мішок шістьма спеціальними кріпленнями. На одне з найпопулярніших питань журналістів «чи не було страшно», Каденюк лаконічно відповідав «було страшно цікаво». «Крім позитивних вражень, були й негативні від того, що я побачив — це надзвичайно тоненький прошарок атмосфери, який окутує Землю на фоні чорного Космосу. Мене аж жах якийсь пройняв: невже в такому тоненькому прошарку існує життя… Там розумієш наскільки неправильно живе суспільство. Маю на увазі створення ядерної, хімічної зброї — все це засмічує нашу біосферу», — пізніше розповів астронавт.
Повернувшись в Україну, генерал-майор Леонід Каденюк проходив службу в лавах ЗСУ: обіймав посади начальника авіації військ ППО України, помічника Президента України з питань авіації і космонавтики, заступника Генерального інспектора Генеральної військової інспекції при Президентові України, радника Президента України з питань авіації і космонавтики.
У 2002 році був обраний народним депутатом України. У парламенті він виконував обов’язки заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань нацбезпеки та оборони. Займався питаннями покращення соціального забезпечення військовослужбовців та авіаторів. Входив до складу парламентської слідчої комісії «з розслідування причин кризового стану в авіації в Україні».
Помер 31 січня 2018 від раптової зупинки серця під час традиційної ранкової пробіжки. Похований на Байковому кладовищі.
Маловідомі факти про Леоніда Каденюка:
1. Щоб потрапити до льотного училища, Каденюку довелось дописати собі один рік. Туди приймали з 17 років, а йому було ще 16. Так, під час проходження комісії у районному центрі зізнався комісару, що для вступу не вистачає одного року. Після вмовлянь той подзвонив у РАГС і попросив виписати нову метрику. «Може коли-небудь ми будемо зустрічати його на космодромі з квітами. Давайте допоможемо цій молодій людині», — сказав комісар у телефон.
2. За тиждень до старту, аби запобігти інфекційним захворюванням, для екіпажу, який з Каденюком летів у космос, було введено особливий режим — карантин. Він передбачає виключення можливості перебування астронавтів у громадських місцях та будь-яких сторонніх контактів. «Нас ізолювали і від сімей. При цьому астронавти знаходяться не лише під пильним наглядом медиків, але й спостереженням психологів», — розповідав космонавт.
3. Після польоту в космос Леонід Каденюк почав активно перейматися екологічними питаннями, очолював ГО «Рада з екологічної безпеки». Він виступав за прийняття Екологічної конституції Землі, ініціював збір підписів відомих астронавтів з усього світу під зверненням до ООН на підтримку цієї ідеї.
4. У 2006 році блискуче захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук, був автором 5 наукових праць та художньо-публіцистичної книги «Місія — Космос».
Книга Каденюка “Місія – Космос”
5. Незадовго до трагічної смерті у Леоніда Каденюка з’явився шанс вдруге побувати в космосі – він отримав запрошення увійти до складу екіпажу місії на приватній космічній станції в 2021 році, НАСА розглядала його кандидатуру на командира Шатла.
6. У житті був надзвичайно скромною людиною, завжди ходив пішки, без охорони, їздив метро чи громадським транспортом. Любив собак, опікувався безпритульними тваринами.
7. Мав брата-двійнюка Сергія, який помер у 2015 році за аналогічних обставин – під час ранкової пробіжки від ішемічної хвороби серця.
Відкриття монументу Леоніду Каденюку на Байковому кладовищі
Мне довелось видеть и слушать нашего прославленного космонавта на встрече с научной общественностью в Доме учёных.
Доклад космонавта был насыщен интереснейшими деталями, сама манера обращения к публике вызывала взаимное душевное расположение. За давностью лет не могу привести достоверных цитат из его рассказа. Но главное впечатление живо до сих пор — бесконечное обаяние этого человека, сдержанность, и — необычайная скромность. Абсолютное отсутствие малейших признаков выделиться, подчеркнуть свою исключительность. Скромность, скромность и еще раз — скромность. Таким я его запомнил.
Скромнейший Талантливый Герой Украины.
Жизнь наша состоит из эпизодов. Однажды у меня тыл такой момент – встретил на переходе Леонида Константиновича Каденюка. Узнал его, поздоровался с ним. Он мне ответил. Я попросил его: »Можно ли его сфотографировать». Он сказал, что не готов и для компенсации моего интереса, подарил мне календарь с его портретом, который хранится у меня.