Михайло Янгель – академік ракетно-космічних комплексів

25 жовтня 1911 року народився Михайло Янгель – видатний учений та конструктор у галузі ракетно-космічної техніки. Один із засновників ракетної промисловості в СРСР і Україні. А ще Головний конструктор КБ “Південне” (1954-1971). Академік Академії наук України та СРСР.

Дід Михайла за участь в антиурядових заколотах був висланий разом із сім’єю з Чернігівської та засуджений на довічне поселення в Іркутській губернії. Там його та всіх нащадків називали не інакше, як “хохлами”.

У тому самому селі, де доживав віку дід Янгель, і з’явився на світ Михайло Кузьмич. Він був шостою дитиною з дванадцяти нащадків. Хоча батьки були неписьменні, та дітям намагалися дати освіту.

Тож Михайло, як й інші, пішов до початкової трирічки. Школою це було важко назвати. Сільська хатина, в одній із кімнат жив вчитель, а в іншій –навчалися діти, причому всі три класи в одному приміщенні. По її закінченню хлопця відправили до бабусі в Нижньо Ілімськ, там продовжилося навчання в 4 та 5 класах.

Далі жив у тітки, де ходив до 6 класу. Але “навчальні мандри” на цьому не завершилися й до сьомого класу він пішов уже в Москві (приїхав до старшого брата), на той момент хлопцеві вже було 15 років. Після уроків працював рознощиком у друкарні. По закінченню сьомого класу Михайло подався до Красноармійська на навчання до фабрично-заводського училища (ФЗУ). Потім працював помічником майстра. На фабриці випускали спеціальну тканину для обшивки літаків й туди часто навідувалися льотчики. Михайло марив авіацією.

У 1931-му мрія Янгеля здійснилася, його направили на навчання до авіаційного інституту в Москві. На останньому курсі працював під керівництвом Миколи Миколайовича Полікарпова, якого називали “королем винищувачів”. Він допоміг випускникові підготувати проєкт “Висотний винищувач з герметичною кабіною”. Пізніше у своєму щоденнику Михайло писав:

“Техніку я вивчав в МАІ, але справжню школу інженерного мистецтва та колективної творчості пройшов у конструкторському бюро Миколи Полікарпова”.

У 1938-му Янгеля відправили у відрядження до США, де він упродовж шести місяців вивчав розвиток американської техніки. По поверненню додому отримав місце помічника головного конструктора. У той період Конструкторське бюро розробляло новий винищувач І-180, який мав перевершити попередників швидкістю, маневреністю, озброєнням.

Коли розпочалася німецько-радянська війна, Янгеля призначили на посаду начальника цеху авіаційного заводу. Через надвідповідальну та напружену роботу він, бувало, по декілька діб не полишав цех.

Удвох із Полікарповим працювали над створенням нових винищувачів та модифікували літаки. Після закінчення Академії авіаційної промисловості Михайло потрапив у ракетну галузь і за декілька років отримав призначення головним конструктором ОКБ-586 (нині – Державне конструкторське бюро “Південне” імені М. К. Янгеля у місті Дніпрі).

Михайло Янгель заснував новий напрямок у ракетній техніці – застосування висококиплячих компонентів палива й автономної системи керування. Ці нововведення істотно підвищили боєготовність ракет стратегічного призначення. Окрім того, долучився до розробки проєкту перших бойових ракет у СРСР. Він керував розробкою та дослідженнями в галузях аеродинаміки, балістики тощо.

Бюст Янгелю на Байконурі. Фото: wikimedia

Бюст Янгелю у Дніпрі. Фото: wikimedia

Співробітники КБ “Південне” під керівництвом Янгеля створили новітні високоефективні бойові ракетні комплекси та космічні системи, які не мали світових аналогів. Це був вагомий внесок у зміцненні обороноздатності країни. На базі нових бойових ракет були сформовані ракетні війська стратегічного призначення, які стали основою ракетно-ядерого щита.

Окрім того були створені ракети-носії “Космос” і “Космос-2” та ще понад 70 типів космічних апаратів. Причому не тільки військового, а й наукового призначення.

Янгель, як головний конструктор, приймав сміливі та новаторські рішення в технічних питаннях, які в подальшому підвищували ефективність ракетних комплексів. Він сформував багатофункціональну структуру КБ “Південне”. Конструктор користувався беззаперечним авторитетом у наукових колах, його думку високо цінували й високопосадовці. Він залишив по собі величезний науковий доробок і вплинув на хід світового ракетобудування.

Михайло Кузьмич Янгель відійшов у засвіти 25 жовтня 1971 року в день свого 60-річчя.

Бронзовий барельєф М. К. Янгелю на Козацькій площі у Дніпрі. Фото: wikimedia

Могила М. К. Янгеля на Новодєвічому кладовищі у Москві. Фото: wikimedia

За свої досягнення він двічі отримав звання Героя Соціалістичної Праці в 1959 та 1961 роках. Окрім того, Рада Міністрів УРСР та Президія АН УРСР заснували премію імені Михайла Янгеля. Також його ім’ям названо Державне конструкторське бюро “Південне” в 1991 році. А ще в його честь названо астероїд і кратер на Місяці.

Дружина Янгеля по смерті чоловіка видала книжку “Тюльпани з космодрому”. У вступному слові написала:

“Я щаслива, що цю книгу багато українців зможуть прочитати рідною мовою. Михайло Кузьмич був тісно пов’язаний з Україною, її чудовими людьми. Тут колись жили його діди і це коріння, яке сягає глибини років, незаперечно лягло в основу формування його характеру, становлення його особистості”.

Марися Тишкевич, «Український інтерес»

Оставьте первый комментарий

Отправить ответ

Ваш e-mail не будет опубликован.


*