Володимир Челомей – засекречений конструктор ракетно-космічної техніки

Володимир Челомей належав до когорти найзасекреченіших учених Радянського Союзу. Про його життя і діяльність ширшим колам громадськості стало відомом тільки після його смерті, за доби Перебудови. Без Челомея годі уявити собі радянську космонавтику й ракетобудування, а також створення радянського “ядерного щита”.

Володимир Миколайович Челомей з’явився на світ 30 червня 1914 року в повітовому місті Седльце Люблінської губернії Привіслінського краю (нині – Мазовецького воєводства Польщі). Батьки працювали народними вчителями, згодом батько влаштувався інженером, а мати – викладачкою біології та російської мови й літератури. Перша світова війна, яка розпочалася одразу після народження Володимира, змусила родину переїхати подалі від театру воєнних дій, на Батьківщину матері – на Полтавщину (її дівоче прізвище – Клочко).

Євгенія Хомівна Челомей із сином Володею, Полтава, 1916 рік

Володимир Челомей – учень 10-ї семирічної школи м. Полтави, 1925 рік

Володимир зростав в інтелігентному середовищі, рано навчився читати й писати. Любив грати на фортепіано. Цікавився фізикою, інженерією, технікою. У 14 років, сконструював фотоапарат. Закінчивши семирічну школу й автомобільний технікум, вступив на авіаційний факультет Київського політехнічного інституту. Уже за рік цей факультет перевели до новоствореного Київського авіаційного інституту (нині – Національний авіаційний університет).

Під час навчання в КАІ Володимир почав активно займатися науковою роботою, опублікував понад два десятки статей із проблем прикладної математики й механіки. Підготував і прочитав 70-годинний курс лекцій з теорії коливань для інженерів моторобудівного заводу в Запоріжжі. На рік раніше передбаченого терміну він закінчив навчання та захистив дипломну роботу “Коливання в авіаційному двигуні”, яка була визнана на рівні дисертації кандидата технічних наук.

Після авіаційного інституту Володимир Челомей став аспірантом Інституту математики АН УРСР, де 1939 року захистив кандидатську, а 1941 року – докторську дисертацію. Він став одним із наймолодших докторів наук СРСР.

Під час німецько-радянської війни Челомей займався розробкою пульсуючого повітряно-реактивного двигуна. Німці використовували такий на своїх безпілотних літаках-снарядах “Фау-1”. У 1944 році Челомея призначили головним конструктором і директором заводу з розробки схожої техніки. Навесні 1945 року дослідні зразки успішно пройшли випробування. Але війна закінчувалася, і Челомей сам виступив проти застосування цієї зброї, яка могла спричинити значні жертви серед мирного населення.

У 1950-х Челомей приступив до створення крилатої ракети другого покоління. 1959 року за розробку крилатої ракети П-5 йому присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці. Указ був “закритим” – тобто, без публічного оголошення. Тоді ж Челомея призначили генеральним конструктором ракетно-космічних систем.

Під його керівництвом були створені ракетоносії “Протон” для виведення на орбіту космічних апаратів, перші у світі маневруючі космічні супутники “Політ-1” і “Політ-2”, міжконтинентальна ракета УР-100, яка забезпечила Радянському Союзові ядерний паритет зі США.

1963 року “за великі заслуги у справі створення і виробництва нових типів ракетного озброєння, а також атомних підводних човнів і надводних кораблів, оснащених цією зброєю та переозброєння кораблів Військово-морського флоту” Володимиру Челомею вдруге присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці.

Загалом під орудою Челомея було створено 45 проєктів крилатих ракет, із яких 18 пройшли випробування, а 10 стали на озброєння ВМФ; 32 проєкти балістичних ракет (10 прийняті на озброєння); перша у світі орбітальна пілотована космічна станція “Алмаз” – попередниця станцій “Салют”, “Мир” і МКС.

До сфери інтересів Володимира Челомея належала не тільки наука. Він активно займався спортом, грав у шахи, катався на ковзанах, цікавився футболом і хокеєм. Багато читав, зокрема й художньої літератури, колекціонував книги. Володів іноземними мовами – англійською, німецькою, французькою. Конструював медичні пристрої та прилади, які прискорювали реабілітацію хворих. Майже щодня займався вирішенням інженерно-фізичних задач, іноді навіть засинаючи з блокнотом й олівцем у руках.

Володимир Челомей ніколи не скаржився на здоров’я. Але у грудні 1984 року він випадково послизнувся, упав і зламав ногу. В лікарні у нього відірвався тромб, і 8 грудня видатний конструктор пішов із життя. Поховали його на Новодівичому цвинтарі Москви.

У Києві на честь Володимира Челомея встановлено пам’ятник на алеї видатних вчених НТУУ “КПІ”, три меморіальні дошки. У Полтавській загальноосвітній школі № 10, де у 1920-х навчався майбутній конструктор, створено клас-вітальню, а в Полтавському музеї авіації й космонавтики – меморіальний зал Челомея. Назву “Челомей” має астероїд, відкритий у Кримській обсерваторії 1976 року.

Мар’яна Шевелєва, «Український інтерес«

2 Comments

  1. Володимир Миколайович Челомей, Сергій Павлович Корольов, Михайло Кузьміч Янгель — це дуже малий перелік великих вчених і не менш великих організаторів великої кількості спеціалістів, що вивели СРСР у лідери ракетної і космічної галузі у світі. До кожного з цих гігантів Україна мала щільне відношення. Слава їм та тисячам спеціалістів, що досягли великих перемог у своїй праці. Треба більше таких статей — нагадувань про наші колишні досягнення. Дякую автрці за гарну підбірку свідомостей таку велику людину.

Отправить ответ

Ваш e-mail не будет опубликован.


*